Інші договори – Нотаріус

Попередній договір є важливим кроком у визначенні зобов’язань сторін перед укладанням основного договору. Це є домовленість між сторонами, яка встановлює умови та терміни для майбутньої угоди. Цей вид договору особливо корисний у випадках, коли одна зі сторін може сумніватися чи навіть відмовитися від укладання основного договору. Попередній договір гарантує, що усі спірні питання вже вирішені, та спрощує укладання основної угоди, оскільки у ньому зазначено всі деталі та умови, які повинні бути враховані в основному договорі. Це особливо актуально у випадках купівлі-продажу нерухомості або у проектах інвестиційного будівництва, де попередній договір виступає як гарантія того, що обіцяні умови будуть виконані у майбутньому.

Нотаріус при підписанні попереднього договору перевіряє правові документи на майно та встановлює власників або співвласників нерухомості, що забезпечує прозорість та надійність угоди між сторонами.

Документи для попереднього договору

Фізична особа:

Паспорт;
Реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний (податковий) номер).

Юридична особа:

Свідоцтво про державну реєстрацію (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);
Статут (Установчий договір) юридичної особи;
Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДДРПОУ);
Довідка про взяття на облік платника податків (форма №4-ОПП);
протокол (наказ) про призначення на посаду керівника та підтвердження його повноважень
(нотаріально засвідчена довіреність, що підтверджує повноваження представника);
Протокол (рішення) загальних зборів юридичної особи на укладення попереднього договору;
паспорт представника юридичної особи;
Реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний (податковий) номер) представника юридичної особи.

Згода дружини (чоловіка) на укладення попереднього договору (оформляється нотаріально).

Договір дарування частини у статутному капіталі та корпоративних прав

Корпоративні права можуть бути різними складовими активів, включаючи частку в активах, статутному фонді, право на участь у господарській та управлінській діяльності, а також отримання прибутку та дивідендів від господарської діяльності тощо. Ці права є об’єктом власності і можуть бути передані іншим особам через різні юридичні угоди. Хоча передача корпоративних прав шляхом договору дарування є менш поширеною, ніж їх купівля-продаж, така можливість існує.

Ви можете звернутися до нотаріуса Шрестха Джульєтти Говіндівни для отримання консультації або для повного юридичного оформлення такої угоди.

Документи

Для посвідчення договору дарування частини у статутному капіталі (корпоративних прав) нотаріусу необхідно надати:

Статутні документи юридичної особи, частина якої продається (статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);
Протокол зборів засновників юридичної особи, частина якого дарується, про намір подарувати із зазначенням комусь і яка частина дарується;
Свідоцтво про формування статутного капіталу повному обсязі.

Для учасника (засновника) фізичної особи:

Паспорти та ідентифікаційні номери сторін (якщо представник сторони діє за довіреністю, то він подає нотаріально засвідчену довіреність, свої паспорти, ідентифікаційний номер);
Заява про згоду на дарування майна від дружини (чоловіка) Дарителя, справжність підпису нотаріально засвідчена;
Свідоцтво про шлюб.

Для учасника (засновника) юридичної особи:

Паспорт, ідентифікаційний номер представника, чинний від імені юридичної особи, документ, що підтверджує повноваження представника (якщо діє керівник юридичної особи – протокол про призначення на посаду керівника, якщо діє представник – нотаріально засвідчена довіреність);
Статутні документи юридичної особи, (статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);
Протокол зборів засновників юридичної особи про намір подарувати або придбати в дарунок частину статутного капіталу.

Особливості оформлення дарування корпоративних прав чи частин у статутному капіталі

Однією з найпоширеніших форм господарської діяльності для юридичних осіб є Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Щоб здійснити процедуру дарування у ТОВ, ця можливість повинна бути передбачена статутом підприємства. У випадку відсутності такої можливості в статуті, необхідно внести зміни до установчих документів підприємства шляхом державної реєстрації.

Крім того, багато ТОВ мають кілька співзасновників, і їхнє згоду також необхідно враховувати при укладанні договору дарування. Законодавство надає учасникам ТОВ переважне право на придбання частки, що може ускладнити процес дарування.

Ці та інші юридичні обмеження можуть перешкоджати укладанню договору дарування корпоративних прав чи частини статутного капіталу. Звернувшись до нотаріуса та надавши всі необхідні документи, можна отримати консультацію та з’ясувати можливість укладання такого договору.

Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі або корпоративних прав

Однією з найбільш поширених юридичних дій у ситуаціях, коли власник або учасник підприємства вирішує передати свої корпоративні права, є укладання договору купівлі-продажу цих прав. У цьому процесі нотаріус може виконувати різні технічні функції, такі як засвідчення копій документів, які необхідні для цієї операції.

Важливо врахувати, що перехід корпоративних прав від однієї особи до іншої завжди супроводжується потребою внесення змін до державного реєстру.

Тепер це можна зробити одночасно з укладанням договору купівлі-продажу корпоративних прав або частини статутного капіталу, звернувшись до нотаріуса Шрестха Джульєтти Говіндівни для реєстрації змін.

Особливості передачі корпоративних прав

При укладанні договору важливо звернути увагу на наступні аспекти:

1. Яка частина статутного капіталу передається (у відсотках);
2. Відсутність зобов’язань щодо погашення боргів продавця;
3. Відсутність застави, арешту та інших обтяжень на передану частину;
4. Відсутність претензій третіх осіб, таких як інші співзасновники;
5. Законність бізнесу, який продається;
6. Відсутність невідомих зобов’язань для покупця.

Передача корпоративних прав вимагає уважності і консультації у нотаріуса. Перш ніж укладати угоду, рекомендується звернутися до нотаріуса для уникнення можливих санкцій від Антимонопольного комітету, який контролює діяльність підприємств.

Учасники ТОВ можуть передавати свої корпоративні права іншим учасникам без потреби узгодження з іншими. Проте передача цих прав третім особам (не учасникам ТОВ) можлива лише за умови, якщо це передбачено у статутних документах підприємства.

Корпоративні права вважаються майном, і перехід цих прав до нового власника відбувається при укладанні та реєстрації договору. Для точності рекомендується вказати дату переходу прав у договорі, оскільки цей момент може бути складно встановити пізніше. У випадку невчасної оплати новим власником його частини корпоративних прав, можливе розірвання угоди про купівлю-продаж.

Документи

Для посвідчення договору купівлі-продажу частини у статутному капіталі ТОВ нотаріусу необхідно надати:

Статутні документи юридичної особи, частина якої продається (статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);
Протокол зборів засновників юридичної особи, частина якого продається, про намір продати із зазначенням комусь і яка частина відчужується;
Заяви інших учасників Товариства про відмову від переважного права на придбання частини у статутному капіталі Товариства у разі продажу відповідної частини третій особі;
Свідоцтво про формування статутного капіталу повному обсязі.

Для учасника (засновника) фізичної особи:

Паспорти та ідентифікаційні номери сторін (якщо представник сторони діє за довіреністю, то він подає нотаріально засвідчену довіреність, свої паспорти, ідентифікаційний номер);
Заяву про згоду на відчуження (придбання) майна від дружини (дружини), справжність підпису нотаріально засвідчена;
Свідоцтво про шлюб;

Для учасника (засновника) юридичної особи:

Паспорт, ідентифікаційний номер представника, чинний від імені юридичної особи, документ, що підтверджує повноваження представника (якщо діє керівник юридичної особи – протокол про призначення на посаду керівника, якщо діє представник – нотаріально засвідчена довіреність);
Статутні документи юридичної особи, (статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);
Протокол зборів засновників юридичної особи про намір продати або купити частину статутного капіталу.

Договір довічного утримання

Договір довічного утримання, як правило, укладається між двома сторонами, одна з яких зазвичай є непрацездатною і готова передати нерухомість іншій стороні після своєї смерті в обмін на гроші, допомогу та інші види підтримки, як це передбачено умовами угоди.

У такому договорі зазначаються:

1. Зобов’язання непрацездатної сторони (відчужувача), включаючи умови та обов’язки, які вона приймає на себе.

2. Умови та порядок переходу нерухомого майна до сторони, яка забезпечує опіку та догляд (набувача).

Нотаріус в цьому процесі відіграє ключову роль:

1. Перевіряє договір на відповідність законодавству.

2. **Пояснює сторонам можливі наслідки укладання договору.

3. Засвідчує та реєструє угоду.

Укладання договорів довічного утримання включає два основні аспекти: забезпечення гарантованої підтримки для непрацездатної сторони та здійснення правового захисту для сторони, яка надає догляд.

Це особливо важливо через ризики обману непрацездатних осіб, які можуть залишитися без майна через нечесні практики чи недоліки у договорах.

Особливості договору довічного утримання

Договір довічного утримання – це угода, що укладається між двома сторонами, одна з яких зазвичай непрацездатна і передає нерухомість іншій стороні у взаємодії за матеріальну або іншу підтримку. У такому договорі чітко визначаються обов’язки набувача, який зобов’язаний надавати довічно матеріальну підтримку відчужувачу, а також умови опіки та житла.

Договір розривається за згодою сторін і виконується з дотриманням відповідних правил, встановлених в Інструкції. Якщо набувач надає матеріальну підтримку у вигляді житла, в договорі конкретизується певна частина приміщення. Якщо набувач – один із співвласників майна, договір може бути засвідчений після визначення його частки у спільному майні та порядку користування ним.

Подружжя може укласти договір про надання утримання, де визначаються умови та розмір аліментів, які одна з них зобов’язана виплачувати. Цей договір повинен бути у письмовій формі та підлягати нотаріальному посвідченню. Якщо немає спадкоємців, обов’язки набувача передаються йому. При смерті набувача, якщо немає спадкоємців, договір закінчується, і відчужувач має право власності на майно, що передане ним відповідно до угоди.

Документи для договору довічного утримання

Документи на посвідчення договору довічного утримання (догляду):

Паспорт;
Ідентифікаційний номер за ДРФО;
Правовстановлюючий документ на рухоме або нерухоме майно, якщо відчужується транспортний засіб, то потрібно свідоцтво на транспортний засіб обов’язково з відміткою про зняття з реєстрації для відчуження;
При продажу землі або транспортних засобів, експертна грошова оцінка;
При даруванні землі, нормативна грошова оцінка;
При відчуженні землі без відчуження будинку, довідки про відсутність будівель з БТІ та місцевої ради;
При відчуженні землі за державним актом у якому відсутній кадастровий номер, то потрібна довідка із земельних ресурсів про присвоєння кадастрового номера;
При відчуженні житлового нерухомого майна форма № 3 з ЖЕКу;
При відчуженні землі довідка про обмеження із земельних ресурсів;
При відчуженні нерухомого майна (крім землі), довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації (Виписка з Реєстру права власності);
При відчуженні корпоративних прав потрібно свідоцтво про 100% формування статутного капіталу;
Якщо власником/співвласником майна є фізична особа віком до 18 років, то потрібне Рішення (дозвіл) опікунської ради;
При даруванні між особами 1 ступеня кревності свідоцтво про реєстрацію шлюбу або свідоцтво про народження, залежно від ситуації;
При відчуженні сумісного майна згоди співвласника/способників або чоловіка;
Якщо стороною/сторонами є юридична особа, то потрібне, Свідоцтво, Статут, Довідка зі статистики, Протокол вищих зборів, Витяг з державного реєстру юридичних осіб.

Договір застави, іпотеки

Іпотека – це спосіб забезпечення виконання зобов’язань нерухомим майном. У цьому виді договору, іпотекотримач (кредитор) має право в разі невиконання боржником своїх зобов’язань взяти задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, наприклад, квартири, яку він надавав у заставу.

Договір застави-іпотеки відрізняється тим, що кредитор (заставоутримувач) має переважне право перед іншими кредиторами отримати компенсацію своїх вимог з вартості заставленого майна у випадку невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання. Предметом застави може бути як саме майно, так і майнові права.

Одна з основних відмінностей між договором іпотеки квартири та договором купівлі-продажу квартири полягає в тому, що право власності на квартиру переходить до покупця лише після того, як будуть повністю сплачені всі суми, які належать кредитору.

Договір міни

Договір міни – це угода між двома сторонами, за якою одна сторона зобов’язується передати певну річ або послуги іншій стороні в обмін на інший товар чи послуги. Кожна зі сторін виступає як продавець того, що вона передає, і покупець того, що отримує.

У випадку договору міни можна обміняти різні речі, вартість яких може відрізнятися. Якщо одна річ має більшу вартість, сторона, яка отримує цю річ, може відшкодувати різницю грошима.

При оформленні договору міни важливо враховувати особливості взаємодії сторін і можливі умови використання переданого майна. Договір міни може бути укладений як між приватними особами, так і між підприємцями.

Після підписання договору міни передане майно майже негайно стає власністю нового власника, коли всі умови угоди виконані. Це може включати обмін товарів, надання послуг або оплату різниці у вартості товарів чи послуг.

Хоча чинне законодавство не накладає спеціальних вимог щодо форми договору міни, важливо отримати консультацію від нотаріуса для правильного його укладення у кожному конкретному випадку.

Договір позики

Іноді виникають ситуації, коли ви хочете позичити гроші або видаєте їх у позику, або ж ви обмінюєте речі з кимось. У таких випадках важливо мати документ, який підтверджує цю угоду. Зазвичай використовують два типи документів: розписку і договір позики.

Розписка може мати недоліки, оскільки люди можуть бути недобросовісними і заперечувати їхні підписи чи суми. Розгляд судових справ і експертизи, наприклад, почерку, можуть бути складними та витратними.

З іншого боку, договір позики, який підтверджується нотаріусом, надає більший юридичний захист і регулює угоду з правової точки зору. Згідно з договором позики, одна сторона передає гроші або інші речі іншій стороні, і остання зобов’язується повернути таку ж суму грошей або речі в майбутньому.

Завжди розумно звертатися до нотаріуса для складання договору позики, оскільки це забезпечує юридичну відповідність та захист і допомагає уникнути непорозумінь чи спорів у майбутньому. Нотаріус може надати професійну допомогу та консультації, якщо виникають питання чи суперечки щодо угоди позики.

Договір позики передбачає передачу грошей або речей однією стороною іншій стороні з умовами їхнього повернення та строки повернення. Угода вступає в силу після передачі позичальнику визначеної суми коштів або предмета (предметів), зазначених у договорі.

Якщо сума позики перевищує десятикратний неоподатковуваний мінімум або якщо предмет позики має таку велику вартість, то договір повинен бути укладений у письмовій формі. Якщо позику надає юридична особа, угода також повинна бути оформлена письмово, незалежно від суми.

Для підтвердження укладення договору позики можна використовувати розписку, яку позичальник отримує разом із грошима або іншими отриманими об’єктами.

Також важливо зазначити, що фізична чи юридична особа, яка надає позику, може отримувати відсотки від позичальника, і ці умови можуть бути визначені у договорі позики або автоматично нараховуватися згідно з обліковою ставкою Національного банку України.

Документи для договору позики

Для посвідчення договору позики (інакше кажучи позички) сторони повинні пред’явити нотаріусу паспорт та довідку з ідентифікаційним номером. Приймаються лише оригінали цих документів.

Паспорт;
Ідентифікаційний номер за ДРФО.